Типологічні сходження і міжлітературнi діалоги як поняття компаративістики

Анотація

Мета Виявити епістемологічний потенціал міжлітературних діалогів як поняття літературознавчої компаративістики, розкрити їх роль у формуванні інтеграційних тенденцій у різних національних літературах і процесах національної та культурної самоідентифікації.

Дослідницька методика дослідженні діалогу російської і татарської літератур використані методики структурного, семіотичного, герменевтичного, компаративного, історико-типологічного аналізу; елементи культурологічного, етнопсихологічних, психосемантического, дискурсивно-логічного та інших міждисциплінарних підходів, необхідних для розуміння духовно-змістовного «вигляду» зіставлених літератур і культур.

Результати Встановлено, що діалог літератур формує нові моделі їх об'єднання («міжлітературнi синтези»). Їх породжують нові смисли, які визначають феноменологію, семантичну структуру і функціонування універсалій словесно-художнього мистецтва. У той же час діалог літератур виявляє потенціал розвитку національної ідентичності. Новими принципами і прийомами осягнення національної ідентичності тієї чи іншої літератури, особливостей її прояву і функціонування є типи діалогічних відносин з іншої національної літературою: протиставлення себе «Іншому», полеміка з іншою точкою зору на світ і людину, засвоєння «чужого» художньо-естетичного досвіду, в кінцевому рахунку обумовлене іманентними механізмами розвитку даної національної літератури і культури.

Наукова новизна Традиційні терміни літературознавчої компаративістики: «контактно-генетичні зв’язки» і «типологічні сходження» – доповнюються поняттям «міжлітературний діалог», яке збагачує арсенал компаративістських прийомів дослідження.

Практичне значення Результати дослідження можуть бути використані при характеристиці форм мiжлітераурного процесу. Основні положення статті можуть бути затребувані при читанні курсів з теорії та історії літературознавчої компаративістики.