Образно-смислові домінанти драматургії М. Куліша та Ю. О’Ніла у координатах часопросторового виміру
Ключові слова:
хронотоп, бінарна опозиція «свій / чужий», топос дому, локус вулиціАнотація
Мета статті розглядається просторова семантика драм «Патетична соната» М. Куліша та «Волохата мавпа» Ю. О’Ніла. Мета дослідження – здійснити порівняльний аналіз часопросторових маркерів драм крізь призму бінарної опозиції «свій / чужий».
Дослідницька методика В основу дослідження покладено порівняльно-типологічний підхід, який забезпечив виявлення відповідностей і відмінностей образно-смислогвого вираження часопросторової організації п’єс українського та американського драматургів.
Результати Диференційним маркером аналізу просторової семантики окреслених драм обрано бінарну опозицію «свій / чужий», що дало змогу проілюструвати характерно-поведінкомі зміни героїв в контексті їх просторових переміщень. У статті доведено, що Ілько з «Патетичної сонати», як і Янк з «Волохатої мавпи», опинившись у вирі суспільно-політичних процесів, прийняли за «свій» простір, який був для них згубним, що є свідченням песимістично-трагічної установки українського та американського драматургів. Висновано, що драматурги творять внутрішній світ героїв в типологічно спорідненій морально-психолонгічній парадигмі, з акцентуацією у М. Куліша на політичному, а в Ю. О’Ніла на соціальному аспектах.
Наукова новизна Незважаючи на існуючі на сьогодні ґрунтовні дослідження драматургії М. Куліша (Л. Залеська-Онишкевич, М. Кореневич, І. Лисенко, В. Працьовитий, Т. Свербілова, Л. Скорина, С. Хороб та інші) та Ю. О’Ніла (С. Джебраїлова, М. Коренева, Н. Кутеєва, С. Пінаєв та ін.), досі не створено спеціальних студій присвячених часопросторовій організації п’єс «Патетична соната» та «Волохата мавпа». У представленій статті хронотоп вказаних творів вперше розглядається у порівняльно-типологічному аспекті, що сприяє увиразненню спільних і своєрідних рис драматургічної манери українського та американського авторів.
Практичне значення Результати дослідження вказують на широку просторову семантику аналізованих драм і залишають значний простір для подальших літературознавчих студій.
