Вергарнівські окрушини в українському письменстві (Максим Рильський, Ліна Костенко, Іван Денисюк, Соломія Павличко та інші)

Анотація

У статті розглядаються окремі факти рецепції творчості бельгійського французькомовного письменника Еміля Вергарна (1855–1916) декількома українськими поетами і літературознавцями ХХ–ХХІ століть. Метою статті є висвітлення неординарних епізодів критичного прочитання та наукової інтерпретації літературної спадщини класика бельгійської літератури через акцентування на підставових проблемах його творчості. Дослідницька методика. У статті використовується системний підхід із застосуванням історико-літературознавчого, генетичного та порівняльного методів. На основі цих методів було з’ясовано історію інтерпретації окремих зразків поезії Еміля Вергарна видатними українськими письменниками та літературознавцями, уточнено причини, що спонукали їх до зацікавлення конкретними художніми текстами бельгійського класика. Результати. У дослідженні подано факти інтерпретації поетичної спадщини Еміля Вергарна, що досі не залучалися до наукового трактування у вергарнознавчих студіях. Говориться також і про ті переклади віршів бельгійського класика, які послуговували підставовим матеріалом при критичному опрацюванні наукових проблем цієї статті. Наукова новизна. Стаття є цікавою сторінкою входження поетичної творчості Еміля Вергарна в певні періоди становлення української літературознавчої науки, зокрема її компаративістичних досліджень. Вартісною є презентація промовистих фактів наукового зацікавлення творчістю видатного бельгійця у перше двадцятиріччя ХХІ століття. Практична вартість. Стаття може стати підґрунтям для пізнання історії прочитання спадщини видатного бельгійського французькомовного поета як українським письменством загалом, так і вітчизняною літературознавчою наукою.