Образ мокрого снігу у творах Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара» та «Записки із підпілля»

Анотація

Мета. Стаття присвячена експлікації значення та функцій образу мокрого снігу в творах Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара» та «Записки з підпілля».

Дослідницька методика. Для аналізу використані наступні методи: структурно-семіотичний, контекстуальний аналіз, статистичний метод, описово-стилістичний, також елементи біографічного, історико-літературного, інтертекстуального методів дослідження.

Результати. У ході дослідження спростовується точка зору деяких учених про те, що у творчості Ф. М. Достоєвського відсутні пейзажі та описи природи. Перцепція природи героями даних творів специфічна, вона відіграє важливу роль в переломні моменти розвитку подій. Своєрідним маркером «перелому» внутрішнього світу людини виступає образ мокрого снігу. У романі «Злочин і кара» дана деталь простежується у спогадах головного героя роману Раскольникова. Мокрий сніг – явище амбівалентне, яке співвіднесений із земним і небесним єством.

Наукова новизна. У ході дослідження було здійснено контекстуальний аналіз образу мокрий сніг у творчості Ф.М. Достоєвського. Відзначено той факт, що природний світ займає важливе місце в художній картині світу письменника. Пейзаж є своєрідним ключем для розуміння внутрішнього світу персонажа.

Практичне значення Результати аналізу можуть бути використані для подальшого вивчення творчості Ф. М. Достоєвського.