ДЗВОНАРСЬКА КУЛЬТУРА ГУЦУЛЬЩИНИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ВСЕБІЧНО РОЗВИНЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

На прикладі вивчення своєрідного дзвонарства Гуцульщини, де, зокрема збереглося чимало раритетних дзвонів і збудовано унікальні споруди для них, зроблено спробу розглянути педагогічні аспекти організації педагогами мистецько-виховної діяльності учнів як однієї із запорук їх усебічного розвитку. Методологічне підложжя статті укріплюють наукові підходи до вивчення матеріяльного й духовного життя, зокрема, системний, синергетичний, феноменологічний, герменевтичний; належні принципи наукового дослідження та реалізація комплексу його методів. Акцентовано на потребі привернення уваги школярів до результатів сучасних кампанологічних студій як надійного підґрунтя краєзнавчої освіченості. Встановлено, що дзвони та їхня музика займають вагоме місце в духовній культурі гуцулів, володіють багатою символічно-метафоричною образністю у їхніх світах. Окреслено відомості про дзвонарство цього регіону України, що популяризує багатство її культури, зміцнює національну ідентичність, укріплює наш дух, особливо в час російсько-української війни. Наголошується, що педагогам треба бути культурологічно компетентними, мати неабияку професійну майстерність, аби вміло користуватися освітнім потенціялом дзвонарства в роботі з дітьми й підлітками. Узагальнюємо, що педагогічними основами їхнього залучення до вивчення побутування дзвонів і дзвонінь на Гуцульщині як незамінного засобу виховання та оздоровлення є вміле мотивування учнів, оптимальне доповнення змісту освітнього процесу в потрібному ракурсі, використання належних методів, зокрема творчих завдань, відповідних форм едукації.