КРИТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ У ПЕДАГОГІЦІ: НОВІ ГОРИЗОНТИ ДЛЯ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ В ЧАСІ ВІЙНИ

Анотація

У статті обґрунтовано філософсько-методологічну сутність і потенціал критичного реалізму як методології для переосмислення місії освіти в умовах війни на тлі складної соціокультурної реальності і необхідності трансформацій; визначено її вплив на формування суб’єктності здобувачів освіти та педагогів задля формування ефективних стратегій управління й викладацької діяльності. На думку авторки, у кризових ситуаціях, коли навчання відбувається в умовах небезпеки, набуття учасниками педагогічної взаємодії травматичного досвіду, втрати стабільності чи зміни соціальних ролей, критична перспектива відкриває нові горизонти для упровадження інновацій у професійну педагогічну практику. Доведено, що педагогіка з перспективи критицизму передбачає теоретичне визначення соціокультурної реальності та її модернізації на засадах соціальної справедливості, а також окреслено деякі інструменти для розвитку критичного мислення здобувачів вищої освіти, зважаючи на виклики воєнного часу, інформаційних загроз, віртуальної небезпеки тощо. Наголошено на потребі підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності під час інформаційної кризи. Запропоновано у практиці суспільно-гуманітарної освіти імплементацію контенту для виховання вільної, відповідальної особистості, здатної мислити незалежно, аналізувати й робити усвідомлений вибір, виявляти креативність в особистісній і професійній педагогічній діяльності.