СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ АДАПТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ВОЄННИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

У статті розглянуто соціально-емоційне навчання (СЕН) як дидактичний інструмент для адаптації національної системи освіти України до умов військових викликів. Розкрито актуальність впровадження СЕН у формальній шкільній освіті в контексті російської військової агресії, що триває з 2014 року та переросла у повномасштабне вторгнення 2022 року. Наголошено, що війна зумовила значні ризики для безпеки, психологічного благополуччя та навчальних досягнень здобувачів освіти, тому інтегрувати соціально-емоційне навчання в освітній процес є необхідним в умовах сучасних реалій.

Проаналізовано сучасні дослідження й публікації українських науковців (2022–2025 рр.), нормативні документи реформування Нової української школи (НУШ) та практичний досвід упровадження СЕН. Основну увагу приділено тому, як СЕН сприяє формуванню стійкості й емоційної безпеки учнівства (Матвієнко, 2024), зниженню негативних явищ (стресу, булінгу, агресії) та підтримці навчання попри травматичні обставини. У статті окреслено наукову новизну в поєднанні СЕН із заходами адаптації освіти під час війни, представлено аналітику ефективності таких заходів адаптації в українських школах та ідеї подальшого впровадження (Елькін та ін., 2024).

Зроблено висновки, що інтеграція СЕН у контексті реформи Нової української школи є ключем до створення безпечного, підтримуючого середовища, яке забезпечить емоційне благополуччя учнів і стійкість освітньої системи України.