ГОГОЛIВСЬКИЙ ПЕТЕРБУРГ У «ДЗЕРКАЛI МОНТАЧКИ» М. КУРАЄВА

Анотація

Мета. Стаття присвячена виявленню інтертекстуальних зв’язків між прозовими текстами Михай­ла Кураєва та Миколи Гоголя, зокрема між романом «Дзеркало Монтачки» та «Петербурзькими повіс­тями», зокрема встановленню алюзійних перегуків та образно-стильових мотивів. З цією метою послідовно розглянуто інтертекстуальне поле роману Михайла Кураєва «Дзеркало Монтачки» і встановлено переклички з «Петербурзькими повістями» М. В. Гоголя («Невський проспект», «Шинель», «Ніс» та ін.). Дослідницька методика. Використано синтез основоположних методів і принципів нау­кового дослідження, насамперед порівняльно-зіставного, типологічного, поетологічного, інтертекс­туального. Результати дослідження. У роботі показано, що в «Дзеркалі Монтачки» Кураєв не тільки на рівні стилю, манери, мови, образної системи, а й на рівні «художньої міфології» явно і свідомо орієн­тований на «Петербурзький текст» Гоголя. Саме гоголівські інтертекстеми дозволяють Кураєву створити образ містичного Петербурга (фантастичного Ленінграда), що втручається в дійсне життя героїв, опосередковано виражає їхні характери і типи, химерно деформуючи реальність та перетворюючи на основі інтертексту художню дійсність сьогодення. Наукова новизна. У ході дослідження досягнуто нове прочитання тексту сучасного прозаїка, по-новому побачена гоголівська традиція, яка оприявнюється в сучасній російській прозі, позначені образи-маркери, що свідчать про спадкоємність у текстах Кураєва манери письма М. В. Гоголя.