Основні тренди правового регулювання технологічних парків: зарубіжний досвід

Анотація

У статті розглядаються основні тренди правового регулювання технологічних парків у світі, так як вони є основою сучасної інноваційної інфраструктури. Саме технологічні парки визначають активізацію економічного обороту у державі, забезпечують логічні взаємозв’язки між науковим сектором, бізнесовим сегментом та державою і територіальними громадами. Автором наголошується використання у світовій практиці різних термінів щодо технологічних парків, зокрема «науковий парк», «технопарк», «дослідницький парк», «інноваційний центр», «центр розвитку передових технологій», однак усі вони з правового погляду мають однаковий зміст. У статті зроблено висновок, що сучасна наука та практика виходить із багатофункціональності технологічних парків, а тому згідно із досвідом зарубіжних країн відсутнє чітке розмежування технологічних парків та наукових парків, позаяк базовими є технологічні парки із різними акцентами у своїх діяльності. Такі світові тенденції є кардинально відмінними від вітчизняної законодавчої практики, де технологічні парки і наукові парки мають окреме спеціальне правове регулювання.
Зроблено підсумок, що науковий технологічний парк у світовому просторі в сучасних умовах сформувався як гетерогенний парк. Гетерогенний технологічний парк — це інноваційна екосистема з різноманітними структурами, що поєднує бізнес, університети, інкубатори тощо. Модель управління та взаємодії залежить від місцевих умов, ресурсів та стратегічних цілей. Відтак, на сучасному етапі однозначно стверджувати про існування чітко відмінних моделей правового регулювання технологічний парків є дискусійним. Доречно вести мову про єдину конструкцію технологічних парків, які можуть у своїй діяльності робити акцент чи то на дослідницькому компоненті чи виробничому, однак, у будь-якому випадку, включати обидва із них.