Суть та значення принципів права загального водокористування

Анотація

Право загального водокористування традиційно розглядається як одна з основних форм реалізації екологічних прав людини, що забезпечує вільний доступ до водних об’єктів для задоволення життєво необхідних потреб. Його правова природа розкривається через систему принципів, які не лише окреслюють загальні орієнтири правового регулювання у сфері охорони та використання вод, а й визначають межі здійснення суб’єктивного права, допустимий обсяг втручання держави та характер її позитивних обов’язків щодо збереження доступності водних ресурсів. Крізь призму таких принципів забезпечується узгодження інтересів особи, суспільства і держави у процесі реалізації права загального водокористування.

Сучасний стан водних ресурсів характеризується сукупністю негативних чинників, що безпосередньо впливають на можливість реалізації загального водокористування, зокрема погіршенням екологічного стану водних об’єктів, зниженням якості води та обмеженням її фактичної доступності. У поєднанні з надзвичайними екологічними й соціальними викликами це обумовлює трансформацію підходів до правового забезпечення загального водокористування. За таких умов принципи, які раніше виконували переважно орієнтаційну функцію, набувають характеру безпосередніх регуляторів реалізації відповідного суб’єктивного права.

Принципи права загального водокористування слід розглядати як похідні від принципів екологічного права та права природокористування, які водночас, набувають самостійного змісту з огляду на особливу соціальну, життєзабезпечувальну та публічну природу водних ресурсів. Саме через систему принципів розкривається спрямованість правового регулювання загального водокористування, його ціннісні орієнтири та межі допустимої реалізації.

За сучасних умов функціонування водних ресурсів особливої ваги набуває не лише виділення системи принципів права загального водокористування, а й переосмислення їх змісту та способів практичної реалізації. Принципи не можуть розглядатися як абстрактні та незмінні орієнтири, відокремлені від фактичного екологічного стану водних об’єктів, оскільки вони визначають параметри узгодження доступності вод, вимог до їх якості, безпеки водокористування та забезпечення публічних інтересів, що і є предметом дослідження у цій статті.