Момент виникнення кримінально-правової охорони діяльності захисника чи представника особи (статті 397-400 КК України): підходи у теорії та правозастосуванні

Анотація

У статті досліджується проблема визначення моменту виникнення кримінально-правової охорони діяльності захисника у злочинах проти правосуддя, передбачених статтями 397–400 Кримінального кодексу України. Звертається увага на домінування у правозастосовній практиці формального підходу, за яким кримінально-правова охорона діяльності захисника пов’язується виключно з процесуальним оформленням його повноважень. Показано, що такий підхід не повною мірою враховує функціональний характер адвокатської діяльності та може створювати ризик виникнення «зони безкарності» на початкових стадіях кримінального провадження.
На основі аналізу положень кримінального та кримінального процесуального законодавства, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також наукових поглядів вітчизняних учених акцентовано увагу на тому, що захисник виконує публічно значущу функцію забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності сторін у кримінальному провадженні. У зв’язку з цим посягання на діяльність захисника завдає шкоди не лише його професійним правам, а й інтересам правосуддя в цілому.
У статті наведено додаткові аргументи на користь висновку, що кримінально-правова охорона діяльності захисника має виникати з моменту фактичного початку здійснення адвокатом функції захисту, незалежно від завершеності формального процесуального оформлення його повноважень. Такий підхід узгоджується з публічно-правовою природою діяльності захисника та завданнями кримінального закону щодо охорони належного порядку здійснення правосуддя.