Генеза поняття віртуальних активів та предмет кримінально-правової охорони

Анотація

У статті простежено генезу поняття віртуальних активів у правовому полі України та визначено її значення для встановлення предмета кримінально-правової охорони у період між ухваленням спеціального закону та набранням ним чинності. Показано, що поява віртуальних активів стала наслідком еволюції ідей про недержавні засоби збереження вартості: від технологічної передісторії (Д. Чом, А. Бек, Н. Сабо) та ідейного підґрунтя австрійської школи й криптоанархізму до концепції С. Накамото й запуску мережі біткоїн. Реконструйовано еволюцію міжнародної термінології - перехід від «віртуальних валют» до «віртуальних активів» у документах ФАТФ (2018–2019) та закріплення відповідної формули. Висвітлено національну генезу поняття - від кваліфікації біткоїна як грошового сурогату (2014) до легалізації дефініції віртуального активу в Законі № 361-IX (2019) та ухвалення спеціального Закону № 2074-IX (2022), що вперше кваліфікував віртуальний актив як нематеріальне благо - об’єкт цивільних прав. Установлено гетерогенність поняття, що поєднує платіжний, товарний та інвестиційний виміри. Обґрунтовано, що станом на середину 2022 року поняття існує у двох легальних редакціях - чинній формулі ФАТФ (Закон № 361-IX) та ухваленій, але ще не введеній у дію цивілістичній формулі (Закон № 2074-IX); до набрання останньою чинності робочим поняттям для встановлення предмета посягання має слугувати дефініція Закону № 361-IX, а кримінально-правові засоби доцільно застосовувати як крайні (ultima ratio). Аргументовано, що понятійна визначеність є передумовою дієвості кримінально-правової охорони віртуальних активів.