Зарубіжний досвід правового регулювання віртуальних активів у сфері протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму та орієнтири для кримінально-правової політики України

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз досвіду окремих зарубіжних держав (поза межами Європейського Союзу) у правовому регулюванні віртуальних активів у сфері протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму та визначено його значення для кримінально-правової політики України. Емпіричною основою слугував зведений огляд законодавства 25 юрисдикцій; дослідження проведено порівняльно-правовим, системно-структурним і функціональним методами із групуванням держав за правовими сім’ями та регіонами. Установлено, що в усіх розглянутих державах антивідмивний режим, побудований на стандартах Рекомендації 15 ФАТФ, становить базову конструкцію правової охорони віртуальних активів, а національні моделі різняться передусім інтенсивністю нагляду. Виокремлено спектр режимів допуску постачальників послуг - від реєстрації (Велика Британія, Норвегія, США, Канада) через ліцензування з квазіпруденційними вимогами (Японія) до спеціального профільного закону з поетапним переходом «реєстрація - ліцензування» та регуляторною «пісочницею» (Кайманові Острови) і моделі саморегулівних організацій з інфраструктурним ліцензуванням (Швейцарія). Обґрунтовано, що найкращі зразки поєднують юридичну точність із технологічною нейтральністю дефініцій та універсальним, без винятків, антивідмивним охопленням. Окрему увагу приділено взаємодії антивідмивного режиму з кримінальним правом: показано, що більшість держав спирається на загальні кримінально-правові норми в поєднанні з регулюванням, а Сполучені Штати - на потужні спеціальні приписи й екстериторіальне правозастосування. Сформульовано провідний висновок для кримінально-правової політики України: кримінально-правові засоби мають застосовуватися як крайні (ultima ratio) у межах узгодженого регуляторно-запобіжного механізму. На підставі застережних уроків (регуляторна невизначеність в Індії, міжвідомчий конфлікт у Нігерії) аргументовано необхідність правової визначеності та чіткого розподілу повноважень між наглядовими органами. Визначено першочергові напрями вдосконалення національного законодавства з урахуванням нечинності профільного закону та траєкторії гармонізації з правом ЄС.