Зелена та цифрова мобільність у праві ЄС: стратегічні імперативи для формування транспортного законодавства України

Анотація

У статті здійснено системне осмислення концепції «зеленої» та цифрової мобільності як нової доктрини транспортного права Європейського Союзу. Доводиться, що сучасна транспортна політика перестає бути лише бути лише техніко-економічною сферою і трансформується у стратегічний інструмент державотворення, який поєднує екологічні імперативи, цифрову інтеграцію та безпекові стандарти. Показано, що подвійний перехід – декарбонізація та цифровізація – формує багаторівневу систему правового регулювання, де стратегічні документи поєднуються з імперативними нормами прямої дії. Обґрунтовано, що для України, яка відновлює транспортну інфраструктуру та адаптує законодавство до acquis Communautaire, ключовим завданням є створення власної концептуальної моделі транспортного права. Вона має забезпечити стійкість системи в умовах воєнного стану, відповідність європейським стандартам та водночас враховувати національні потреби. В роботі формулюються нові положення, зокрема: необхідність кодифікації транспортного законодавства як засобу подолання фрагментарності правового регулювання; інтеграцію екологічних витрат у правову відповідальність перевізників; нормативне закріплення цифрового обміну даними як обов’язкової умови безпечного функціонування транспорту; стимулювання мультимодальних перевезень та інноваційних рішень у сфері альтернативних видів палива. Додатково підкреслюється, що модернізація транспортного права має бути спрямована на формування інституційної стійкості, підвищення ефективності правозастосування та забезпечення міжнародної легітимності України у процесі євроінтеграції. Робиться висновок, о стратегічна модернізація українського транспортного права має стати не лише інструментом інтеграції, а й чинником довгострокового розвитку, конкурентоспроможності та екологічної безпеки держави, а також важливим елементом формування нової моделі правової культури.