Поняття, ознаки і критерій методу кримінально-правової політики

Анотація

Автором вироблено поняття методу кримінально-правової політики і критерій, за яким явище може бути визнане таким методом. Показано, що наявні в українській доктрині визначення - перелічувальне, за яким метод є системою прийомів практичного здійснення політики, та ієрархічне, за яким метод є сукупністю способів, - називають рід і не називають видової відмінності, через що надаються водночас і для методу, і для засобу, і для процедури; Виявлено три дефекти наявного апарату: нестабільність перелічувальної дефініції, ототожнення методу із засобом і доктринальний статус поняття. Запропоновано критерій самої ознаки: ознака належить поняттю, якщо вона загальна, тобто притаманна всім явищам, які доктрина визнає методами, необхідна, тобто без неї явище перестає бути методом, і змістова, тобто виводиться з самої операції, а не з її зіставлення з іншою категорією. За цим критерієм перевірено ознаки, які пропонує література. Обґрунтовано, що родовою ознакою є належність методу до роду цілеспрямованих операцій, а не станів, сфер чи властивостей політики, і що видових ознак три: власна підстава і власні засади здійснення; власний предмет впливу - нормативно визначений обсяг злочинного, караного і кримінальної відповідальності; нормативний, а не індивідуальний характер результату. Доведено, що суб’єкт і стадія ознаками поняття не є, позаяк той самий метод здійснюють різні суб’єкти, а тому суб’єкт є змінною характеристикою окремого методу, яка добре розмежовує методи між собою і жодного з них не визначає. Показано також, що реалізовність результату є критерієм дієвості методу, а не ознакою його поняття. На цій підставі запропоновано визначення методу кримінально-правової політики і названо межі цього визначення.