Відмежування методів кримінально-правової політики від суміжних понятійних рядів

Анотація

Автором розмежовано метод кримінально-правової політики і ті явища, які в літературі звуться так само: прийоми наукового пізнання права, методи правового регулювання, прийоми забезпечення законодавчого рішення і прийоми державного управління. Показано, що спільність назви не є спільністю предмета і що джерело накладання лежить уже в словниковому значенні терміна, яке однаково описує і дослідницький прийом, і прийом дії. Установлено, що зовнішні ознаки - назва праці, наявність розділу про методи, саме вживання слова «метод» - для відмежування непридатні, позаяк ряд визначається предметом тексту, а не його заголовком; запропоновано натомість розрізняти вчення про прийоми і робочий порядок дій за тим, чи осмислено питати, хто цей порядок розробив і коли впровадив. Доведено, що прийом пізнання відрізняється від методу політики предметом і характером результату: він має предметом уявлення про право і лишає сам нормативний матеріал незмінним. Показано, що метод галузевого регулювання описує вже створений закон, а не операцію над ним, і настає щодо конкретної особи в конкретних відносинах, через що є не конкурентом методові політики, а другою ланкою однієї послідовності. Обґрунтовано, що прийоми моделювання, прогнозування, експертизи та моніторингу стоять до операції над законом і після неї, готуючи рішення або оцінюючи його наслідки, а управлінський прийом відрізняється адресатом і матеріалом, бо спрямований на діяльність підпорядкованих органів. Зроблено висновок, що родове означення методу і вимога мати власні засади здійснення є спільними для всіх цих рядів, а метод кримінально-правової політики відрізняють лише дві ознаки - предмет впливу і нормативний характер результату.