Прокурор як суб’єкт кримінального процесуального доказування: доктринальна модель функціонального статусу, повноважень та доказової діяльності
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.71.1.1-1.23Ключові слова:
кримінальне процесуальне доказування, прокурор, суб’єкт доказування, доказова компетенція, належний прокурор, отримання доказів, використання доказів, перевірка доказів, оцінка доказів, допустимість доказів, достатність доказів, публічне обвинувачення, доказова добросовісністьАнотація
У статті на основі розробленої автором концепції кримінального процесуального доказування сформовано цілісну доктринальну модель прокурора як суб’єкта доказування. Обґрунтовано, що доказовий статус прокурора є самостійною характеристикою його процесуального становища, яка не є тотожною належності до сторони обвинувачення та не поглинається здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Запропоновано авторське визначення прокурора як суб’єкта кримінального процесуального доказування та виокремлено систему його ознак. Розмежовано функціональний статус, доказовий статус і доказову компетенцію прокурора, обов’язок доказування і тягар доказування, безпосереднє отримання доказів прокурором і процесуальне забезпечення їх отримання іншими належними суб’єктами. Обґрунтовано категорію належного прокурора як суб’єкта доказування та запропоновано десятикритеріальний тест його належності. Сформовано диференційовану модель процесуальних дефектів доказової діяльності прокурора з розмежуванням дефекту доказової правосуб’єктності, істотного дефекту реалізації компетенції та формально-організаційного дефекту. Доведено, що зовнішню структуру доказової діяльності прокурора утворюють отримання та використання доказів, тоді як їх перевірка й оцінка мають наскрізний характер. Розкрито особливості оцінки прокурором належності, допустимості та достовірності окремого доказу, а також достатності та взаємозв’язку доказової сукупності. Запропоновано категорії доказової добросовісності прокурора, документованої простежуваності прокурорського доказового волевиявлення, процесуально-технічної простежуваності доказової інформації у цифровій формі та інформаційної незалежності доказового підтвердження. Розкрито стадійну трансформацію використання доказів прокурором від повідомлення про підозру до зміни або відмови від підтримання публічного обвинувачення та участі у переглядових провадженнях. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення КПК України.

