Критерії класифікації покарань

Анотація

У науковій статті представлений аналіз закріплених у чинному законодавстві України та існуючих у юридичній літературі критеріїв для виокремлення окремих видів покарань.
Встановлено, що передбачені у кримінальному законі види покарань закріплені не в хаотичному порядку, а залежно від ступеня їх суворості, а відтак становлять систему покарань. Крім того, у кримінальному законодавстві йде мова про основні та додаткові покарання. Так, покарання поділяються на такі, що можуть застосовуватися: 1) лише як основні; 2) лише як додаткові; 3) як основні і як додаткові.
Виокремлено наступні критерії для поділу покарань, на основі яких допустимо виділяти окремі групи покарань: за строком: 1) строкові; 2) безстрокові та 3) одномоментні чи одноактні, без визначення строку; за зв’язком з ізоляцією від суспільства: 1) пов’язані з ізоляцією від суспільства та 2) не пов’язані з ізоляцією від суспільства; за суб’єктом, до якого вони застосовуються: 1) загальні та 2) спеціальні тощо.
Окрему увагу закцентовано на класифікації покарань за характером правообмежень, які зазнає засуджений у результаті їх застосування. Відповідно до цього критерію покарання поділено на наступні групи: ті, які здійснюють морально-психологічний вплив; ті, які обмежують трудову правоздатність; ті, які обмежують право власності; ті, які обмежують особисту свободу.
У статті наголошено, що класифікацію покарань допустимо здійснювати за такими критеріями, як: залежно від припустимості їх застосування до неповнолітніх; залежно від можливості застосування умовно-дострокового звільнення від їх відбування; за зв’язком покарання з використанням примусової праці засудженого чи без її використання; за ступенем суворості режимних обмежень; з огляду на можливість заміни покарання іншими видами покарань. Зроблено висновок, що перелік окреслених вище критеріїв для класифікації покарань наділений невичерпним характером і може бути розширений. Водночас підкреслено, що різні класифікаційні критерії відіграють різну правову роль (значення) у механізмі боротьби зі злочинністю (кримінально-правову, кримінально-виконавчу, кримінологічну), що у черговий раз свідчить про багатоаспектний характер інституту покарання