Співвідношення віндикації, реституції, кондикції як цивільно-правових способів захисту права власності: деякі аспекти.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблеми розмежування віндикації, реституції та кондикції як цивільно-правових способів захисту права власності. З’ясовано, що віндикація як речово-правовий спосіб захисту права власності характеризується низкою особливостей, які одночасно виступають умовами її застосування, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість кваліфікації відповідної матеріально-правової вимоги як належного способу захисту.
Обґрунтовано, що позов про визнання правочину недійсним із відповідним застосуванням реституційних наслідків є, на відміну від віндикаційного позову, зобов’язально-правовим засобом захисту права власності, відтак може бути застосований лише в тому випадку, коли сторони перебувають в договірному правовідношенні. З огляду на це, реституція характеризується певними рисами, які знаходять свій прояв в особливостях суб’єктного складу правовідносин.
Констатовано, що змістовно конструкція зобов’язання з безпідставного збагачення в силу прямої вказівки закону частково перетинається з реституцією та віндикацією, які за своєю правовою конструкцією мають схожі механізми застосування. Системний аналіз вітчизняних норм права свідчить про те, що кондикція як позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності є своєрідною генералізованою конструкцією, яка підлягає застосуванню як самостійно, так і субсидіарно до всіх випадків, коли одна особа набуває або зберігає право на майно чи фактичне володіння ним за рахунок іншої особи без належної правової підстави. Відтак, кондикція підлягатиме застосуванню як субсидіарний (додатковий) спосіб захисту лише в тому випадку, коли відповідна вимога власника чи титульного володільця майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб’єктним складом охоплюється визначенням зобов’язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.