Доказова діяльність суду у цивільному та адміністративному судочинстві: порівняльно-правовий аналіз

Анотація

У науковій статті представлений порівняльно-правовий аналіз доказової діяльності суду у цивільному та адміністративному судочинстві. Окреслено теоретичні підходи у науках цивільного процесуального права та права адміністративного судочинства щодо визначення поняття «доказування».
Встановлено коло суб’єктів доказування в цивільному судочинстві, до яких належать: учасники справи, процесуальні представники і суд, функції якого в доказовій діяльності зумовлені потребами правосуддя. У результаті здійснення аналізу норм цивільного процесуального права України зроблено висновок про пасивну, як правило, роль суду у процесі доказування, зокрема, у частині збирання доказів у позовному провадженні, що обумовлюється дією принципу змагальності в цивільному судочинстві. Одночасно наголошено, що на відміну від позовного провадження, розглядаючи справи окремого провадження, суд зобов’язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, що свідчить про його «активну позицію при з’ясуванні обставин справи».
До суб’єктів доказової діяльності в адміністративному судочинстві віднесено суд та особи, які зацікавлені у вирішенні справи (сторони; треті особи; представники сторін та третіх осіб). Закцентовано увагу на активній ролі суду у процесі доказування в адміністративному судочинстві (на відміну від цивільного судочинства), що обумовлюється дією принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, що відображається у положеннях Кодексу адміністративного судочинства України: «Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи» та «Суд може збирати докази з власної ініціативи».