Про цивільні правовідносини у контексті ускладнення правових зв’язків у їх структурі
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.62.2.37-2.45Ключові слова:
цивільні правовідносини, об’єкти цивільних правовідносин, правовий зв’язок, суб’єктивні цивільні права та обов’язки, корпоративні правовідносини, юридичні факти.Анотація
У науковій статті досліджується роль правових зв’язків при аналізі цивільних правовідносин. Наголошується на доцільності виокремлення центральних та допоміжних правових зв’язків. Зазначений поділ, на думку авторів, є необхідним у тих правовідносинах, де поєднуються різні за правовою природою зв’язки. Стверджується, що у випадку не здійснення цього поділу може бути складно визначити інститут приватного права, котрий регулюватиме конкретне правовідношення.
Висловлена позиція про те, що питання центральних та допоміжних правових зв’язків прослідковується у корпоративних правовідносинах. Окреслений висновок зроблено на підставі того, що у цих правовідносинах поєднуються різні за правовою природою відносини, зокрема: зобов’язальні, речові, корпоративні, проте зв’язок, що носить корпоративну природу відіграє основне значення.
Автори статті погоджуються із тим, що приклад «пересікання» правових зв’язків, що носять різну правову природу, прослідковується при дослідженні норми цивільного права, як об’єкта цивільних правовідносин. Автори солідаризуються із науковою думкою про те, що на етапі творення правової норми автори законопроекту наділяються авторським правом щодо цієї норми, однак після публікації закону норма права виступає інформацією, а відповідно, є об’єктом інформаційного права. На основі цього зроблено висновок, що у нормі цивільного права одночасно поєднується характеристика об’єкта права інтелектуальної власності та інформації.
Акцентується увага на тому, що цифрові речі, такі як: віртуальні активи та цифровий контент, також, містять у собі правові зв’язки різної правової природи. Окрім того, зроблено припущення, що у цифровому середовищі можна прогнозувати появу й інших об’єктів із складною правовою природою, що однозначно відобразиться на особливостях цивільного правовідношення з такими об’єктами.
Зроблено висновок про подальшу доцільність розвитку доктринальних підходів у напрямку дослідження складних правових зв’язків, які носять різну правову природу із відцентруванням основного правового зв’язку та додаткових, які є характерними для конкретного цивільного правовідношення. Окреслений підхід, на думку авторів, буде корисним при пошуку інституту цивільного права, який регулює відповідні відносини.