Плагіат як форма академічної недоброчесності судді / кандидата на посаду судді та його доведення під час кваліфікаційного оцінювання

Анотація

У статті досліджується проблема наявності академічного плагіату у наукових працях судді / кандидата на посаду судді як підстави для визнання його академічно недоброчесним та його доведення під час кваліфікаційного оцінювання. Встановлено, що академічна доброчесність є одним із показників доброчесності судді / кандидата на посаду судді загалом, яка в сукупності з іншими критеріями підлягає встановленню та оцінці під час кваліфікаційного оцінювання та стосується виключно тих суддів / кандидатів на посаду суддів, які займаються науковою діяльністю та/або мають наукові ступені / ступені вищої освіти. Зроблено висновок, що академічна доброчесність – це презумпція стосовно будь-якого судді / кандидата на посаду судді – науковця, яка вважається неспростовною та існує доти, доки не буде встановлено іншого у передбачений законодавством спосіб. Проявами можливої академічної недоброчесності судді / кандидата на посаду судді зазвичай визнаються: академічний плагіат; самоплагіат; процедурні порушення академічної доброчесності; цитування у наукових публікаціях судді / кандидата на посаду судді праць російських дослідників. Доведено, що сумніви в академічній доброчесності судді / кандидата на посаду судді для того, аби бути спроможними спростувати презумпцію такої доброчесності, повинні бути максимально доказовими та виходити з конкретних доведених фактів, що в наукових публікаціях судді / кандидата на посаду судді має місце саме плагіат як форма академічної недоброчесності. Саме такий доказовий плагіат може слугувати підставою для того, щоб спростувати презумпцію академічної доброчесності судді / кандидата на посаду судді. У зворотному випадку виявлені порушення не можна вважати академічним плагіатом у розумінні законодавства України та правових позицій Верховного Суду. Ознайомлення з висновками Громадської ради доброчесності, в яких вказується на те, що суддя / кандидат на посаду судді є академічно недоброчесним, оскільки членами Громадської ради доброчесності було виявлено ознаки академічного плагіату в його наукових працях, дозволяє зробити висновок, що зазвичай фактів доказового академічного плагіату в цих висновках не наводиться. З огляду на це, а також ураховуючи ту обставину, що суддя / кандидат на посаду судді може надати свої усні чи / та письмові пояснення (останні додаються до матеріалів справи та у разі необхідності надалі долучаються до суддівського досьє), а сама Вища кваліфікаційна комісія суддів України у разі необхідності проведення додаткової перевірки може відкласти розгляд питання, затвердженого для розгляду на засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ця Комісія зазвичай не бере до уваги факти, наведені у висновках Громадської ради доброчесності, в яких містяться сумніви відносно академічної доброчесності судді / кандидата на посаду судді.