Державна зрада та колабораційна діяльність: стратити не можна помилувати

Анотація

У статті визначено на основі статистичних даних особливості кримінально-правового реагування на вчинення державної зради та колабораційної діяльності. Питома вага осіб, засуджених за державну зраду та колабораційну діяльність, щороку збільшувалася. З усіх форм колабораційної діяльності лише «інформаційний» колабораціонізм, передбачений ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, демонструє зниження питомої ваги засуджених осіб у 2024 році, тоді як питома вага засуджених осіб за всі інші форми колабораціонізму зростала порівняно з попередніми роками. В аспекті кримінально-правового реагування на вчинення державної зради протягом 2022–2024 років на тлі збільшення кількості засуджених за частинами 1 та 2 ст. 111 Кримінального кодексу України, мали місце такі основні тенденції: незначна кількість осіб, засуджених до довічного позбавлення волі (5%), приблизно для 95% засуджених призначалося покарання у виді позбавлення волі на певний строк; позбавлення волі на строк від 10 до 15 років призначалося також для 95% засуджених; засудженим за державну зраду призначалися такі додаткові покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (у середньому – 18% засуджених), конфіскація майна (у середньому – 84% засуджених) та позбавлення військового звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (у середньому – 4% засуджених). В аспекті кримінально-правового реагування на вчинення колабораційної діяльності протягом 2022–2024 років на тлі збільшення кількості засуджених за частинами ст. 111-1 Кримінального кодексу України, мали місце такі основні тенденції: за вчинення колабораційної діяльності (усі форми) засудженим призначалися такі види основних покарань: позбавлення волі (9 осіб (або 5%) у 2022 році, 139 осіб (або 27%), у 2023 році, 500 осіб (або 52%) у 2024 році); у 2024 році зменшилася варіативність вибору судами основних видів основних покарань для осіб, засуджених за ст. 111-1 Кримінального кодексу України, яка фактично була зведена до призначення за частинами 1 та 2 цієї статті основного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а за частинами 3–7 ст. 111-1 КК покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а в окремих випадках – штрафу.