Способи захисту та позовна давність в корпоративних спорах

Анотація

У статті досліджено проблематику захисту корпоративних прав учасників господарських товариств у зв’язку із застосування загальних та спеціальних способів захисту. Проаналізовано положення актів спеціального корпоративного законодавства та практику Верховного Суду щодо застосування способів захисту у корпоративних спорах. Особливу увагу приділено дискусійним питанням щодо визнання недійсними рішень органів корпоративного управління та обчислення строків позовної давності. У результаті дослідження встановлено, що в сучасному корпоративному законодавстві спостерігається тенденція до закріплення спеціальних способів захисту у сфері відчуження корпоративних прав та корпоративного управління.
У статті розглядаються сучасні підходи до проблеми захисту корпоративних прав учасників господарських товариств, що є однією з найбільш актуальних тем у сфері корпоративного права України. Особливу увагу приділено захисту прав міноритарних акціонерів у ситуаціях, коли рішення органів управління чи мажоритарних власників можуть порушувати інтереси меншості. Підкреслюється, що ефективний механізм правового захисту корпоративних прав є необхідною умовою стабільного розвитку ринкової економіки, спрямованої на залучення інвестицій та інтеграцію у світовий економічний простір.
Підкреслюється, що серед найпоширеніших способів захисту корпоративних прав є такі як визнання недійсними рішень загальних зборів чи інших органів управління, стягнення збитків, виконання зобов’язань у натурі (наприклад, виплата дивідендів), переведення прав та обов’язків покупця частки у статутному капіталі, а також позови щодо визнання укладеними договорів купівлі-продажу акцій чи часток у статутному капіталі.
Особливий акцент зроблено на проблемних питаннях, зокрема щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень органів управління, відмінностей між поняттями «визнання незаконними» та «визнання недійсними» рішень, а також неоднакового підходу законодавця до визначення строків позовної давності у корпоративних відносинах. Наведено приклади практики Верховного Суду, що роз’яснюють застосування переважного права учасників товариства та межі його реалізації.
У результаті проведеного аналізу автор робить висновок, що сучасне корпоративне законодавство демонструє тенденцію до розширення сфери спеціальних способів захисту, які можна поділити на дві основні групи: у сфері відчуження корпоративних прав та у сфері корпоративного управління. Водночас підкреслюється необхідність уніфікації строків позовної давності шляхом закріплення їх у законодавстві як єдиних і чітко визначених процесуальних строків.