Офіційний документ, як предмет службового підроблення, в ракурсі кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

Анотація

У статті досліджуються підходи до кримінально-правового розуміння офіційного документа у кримінальному праві України. Обгрунтовується важливість встановлення ознак офіційного документа за вітчизняним законодавством, зокрема, при здійснення кримінально-правової кваліфікації. Аналізується нормативне визначення поняття офіційного документа крізь призму його суттєвих ознак, а також досліджуються наявні пропозиції змін кримінального законодавства та наукові позиції стосовно розуміння вказаного поняття як предмета кримінального правопорушення. Звертається увага на склади кримінальних правопорушень, у яких офіційний документ включений законодавцем до інших ознак складу кримінального правопорушення, а не лише до предмета кримінального правопорушення. Вказується на недоліки понятійного апарату, який використовується при нормативному визначенні поняття офіційного документа, та досліджується доцільність такого визначення на рівні закону про кримінальну відповідальність. Доводиться, що нормативне визначення офіційного документа, яке міститься у примітці до ст. 358 Кримінального кодексу України (далі – КК), є настільки загальним, що йому відповідають також предмети низки інших складів правопорушень, а не лише тих, що визначені вказаною приміткою. Поряд із цим, на прикладі окремих кримінальних правопорушень у сфері сфері службової діяльності (ст. 366, 366-2 КК) узагальнюються законодавчі підходи до формулювання конструкцій складів кримінальних правопорушень, предметом яких є офіційний документ або конкретний вид офіційного документу. Звертається увага на наявність в окремих випадках нормативного визначення офіційних документів певного виду (наприклад, виборчої документації). Зроблено висновки щодо суттєвих ознак поняття офійційного документа, як предмета кримінальних правопорушень у сферах господарської та службової діяльності, а також щодо доцільності нормативного закріплення поняття офіційного документа у існуючому на даний час вигляді.