Спільна слідча група як форма співробітництва України і ЄС у сфері кримінальної політики в умовах агресії рф

Анотація

Стаття присвячена аналізу діяльності спільної слідчої групи як одного з найдосконаліших інструментів розслідування та документування міжнародних злочинів. Порівняно з традиційними формами міжнародного співробітництва група спільного розслідування має низку переваг: оперативний обмін інформацією, узгодженість дій, безпосередній доступ до доказів і всебічну підтримку від міжнародних організацій. Водночас проведення слідчих дій в Україні ускладнене критичними безпековими ризиками для членів ССГ.
Автор наводить успішний приклад розслідування катастрофи пасажирського літака рейсу МН-17, збитого 17 липня 2014 року. Завдяки ефективній роботі першої спільної слідчої групи за участі України Окружний суд Гааги засудив трьох винуватців до довічного ув’язнення.
Стаття містить ґрунтовне дослідження міжнародних та національних законодавчих актів, які регулюють створення та функціонування спільних слідчих груп. На підставі аналізу положень статті 571 КПК України автор робить висновок, що законодавець більшою мірою регулює порядок та підстави створення ССГ, натомість сам механізм роботи груп спільного розслідування представлений у доволі загальному вигляді і однозначно потребує доопрацювання. Досі залишається відкритим питання щодо правового статусу учасників міжнародної групи та меж їхніх повноважень.
Автор вважає доцільним доповнити статтю 541 КПК України («Роз’яснення термінів»), включивши до неї офіційне визначення поняття «спільна слідча група», що сприятиме єдиному та уніфікованому тлумаченню цього терміна компетентними органами української Сторони.
Порівняльний аналіз кримінального процесуального законодавства Польщі та Франції свідчить про наявність доволі детальної регламентації діяльності ССГ у цих країнах, що може слугувати орієнтиром для вдосконалення українського законодавства. Для підвищення ефективності функціонування спільної слідчої групи слід доопрацювати законодавчі бази держав-членів у частині посилення механізмів захисту конфіденційної інформації та встановлення чіткої процедури збору, використання та обміну доказами.