ЦИФРОВІ ТА STEM-ІНСТРУМЕНТИ ЯК ФАКТОРИ ЗАЛУЧЕННЯ УЧНІВ ДО АКТИВНИХ ФОРМ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

У статті здійснено теоретичне обґрунтування використання цифрових та STEM-інструментів як факторів залучення школярів середнього віку до активних форм фізичної культури. Актуальність дослідження зумовлена зниженням рівня рухової активності учнів, обмеженою ефективністю традиційних підходів у фізичному вихованні та зростанням ролі цифрового середовища у формуванні освітніх потреб сучасних школярів. Розкрито потенціал цифрових технологій (мобільних застосунків, фітнес-трекерів, VR/AR-середовищ) і STEM-інструментів (сенсорів, аналізу даних, проєктно-дослідницької діяльності) як засобів підвищення інтересу, індивідуалізації навчання та розвитку пізнавальної активності учнів. Теоретичні засади дослідження базуються на теорії самовизначення (Self-Determination Theory), концепції ситуаційного інтересу та теорії конективізму. Запропоновано теоретичну модель ТМР (технології – мотивація – рухова активність), яка поєднує технологічний, мотиваційний, поведінковий і контекстуальний блоки та пояснює механізм впливу цифрових і STEM-інструментів на формування внутрішньої мотивації до фізичної активності школярів.

Зроблено висновок, що цифрові та STEM-технології за умови педагогічно доцільного впровадження здатні задовольняти базові психологічні потреби учнів (автономії, компетентності, співпраця), сприяти підвищенню залученості до уроків фізичної культури та розвитку рухової компетентності. Обґрунтовано необхідність подальших емпіричних досліджень ефективності запропонованої моделі в умовах закладів загальної середньої освіти.