Таємниці у сфері господарської діяльності, що підлягають кримінально-правовій охороні

Анотація

У статті здійснюється аналіз обсягу інформації, яка підлягає охороні, як така, що становить відповідний вид таємниці у сфері господарської діяльності, як передумови її охорони кримінально-правовими засобами.
Зроблено висновок, що кримінально-правовій охороні на сьогодні підлягають такі види інформації у сфері господарської діяльності доступ до якої є (може бути) обмеженим: а) окремі види таємниць (ч. 2 ст. 209-1, ст.ст. 231, 232 КК України); б) інсайдерська інформація (ст.ст. 232-1, 232-3 КК України). При цьому, запропоновано ототожнювати інсайдерську інформацію, у кримінально-правовому сенсі та значенні, з інформацією, що становить «таємницю» у сфері господарської діяльності.
Проаналізовані нормативні визначення понять «таємниця фінансового моніторингу», «комерційна таємниця», «банківська таємниця», «професійна таємниця на ринку капіталі та організованих товарних ринках», а також поняття «інсайдерська інформація».
Констатовано, що режим охорони таємниці у сфері господарської діяльності має на меті насамперед захист інтересів їх власників (розпорядників) від шкоди, що може бути завдана їх розголошенням чи неправомірним використанням. Натомість таємниця фінансового моніторингу є відмінною від інших видів таємниць, оскільки її захист пов’язаний з забезпеченням безпеки держави від шкоди, яка може бути завдана злочинами, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями. Це ставить питання про доцільність поглибленого аналізу виправданості розміщення відповідної норми в розділі «Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності».
Запропоновано таке узагальнене визначення: таємниця у сфері господарської діяльності, що підлягає кримінально-правовій охороні – це інформація про стан, певні характеристики та (або) діяльність (у тому числі відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру) суб’єкта господарювання, яку власник не бажає, а особа яка її отримала у законний спосіб не може розголошувати, оскільки це може завдати шкоди інтересам відповідного суб’єкта.
Поза межами цього дослідження залишилося питання використання для охорони відповідних видів «таємної» інформації у сфері господарської діяльності саме кримінально-правовими засобами, що потребує окремого та глибокого дослідження.