Порівняльно-правовий аналіз законодавчих ініціатив у сфері допоміжних репродуктивних технологій в Україні крізь призму практики ЄСПЛ
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.70.2.14-2.24Ключові слова:
допоміжні репродуктивні технології, особисті немайнові права, правове регулювання, право на батьківство/материнство, практика ЄСПЛ, репродуктивні права, сурогатне материнство, право на ідентичність, біоетикаАнотація
У статті проведено комплексне порівняльне дослідження урядового законопроєкту № 13683 та альтернативної депутатської ініціативи № 13683-1, спрямованих на встановлення системної нормативної бази для допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в Україні. Актуальність теми зумовлена демографічною кризою, загостреною повномасштабним вторгненням, та відсутністю цілісного законодавчого регулювання репродуктивної сфери, яка наразі базується переважно на підзаконних актах МОЗ.
Автором проведено системний аналіз положень законопроєктів на відповідність стандартам ЄСПЛ, зокрема статті 8 та 14 Конвенції. У результаті порівняння виявлено, що урядовий проєкт є прогресивнішим у питаннях недискримінації (надання доступу до ДРТ одиноким особам) та встановлення перешкод проти комерціалізації людських ембріонів. Водночас альтернативний законопроєкт О. Дануци пропонує ефективніший техніко-юридичний механізм реєстрації народження на основі ДНК-підтвердження та детальних договірних рамок, що відповідає вимогам ЄСПЛ щодо «процесуальної оперативності» у визнанні біологічного споріднення.
Доведено, що обидва документи корелюють із практикою ЄСПЛ щодо необхідності генетичного зв’язку з одним із батьків та поваги до волі донора при посмертній репродукції. Проте виявлено ризики монополізації ринку через високу вартість ліцензування в альтернативному проєкті. У підсумку обґрунтовано необхідність синтезу двох моделей для створення дієвого механізму, що гарантуватиме захист ідентичності дитини та правову визначеність для всіх учасників процесу ДРТ.

