Міжнародна правова допомога на досудовій стадії кримінального провадження: європейські стандарти та порівняльно-правовий аналіз законодавства України і окремих держав-членів ЄС.

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження інституту міжнародної правової допомоги на стадії досудового розслідування як усталеної форми міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні. Проаналізовано міжнародно-правові стандарти, закріплені у Європейській конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та Додаткових протоколах до неї.
Автором проведено порівняльно-правовий аналіз кримінального процесуального законодавства України, Республіки Польща, Словацької Республіки, Чеської Республіки та Угорщини у частині нормативного регулювання міжнародної правової допомоги на досудовій стадії. Встановлено, що досліджені правові системи загалом відповідають європейським стандартам, демонструючи як спільні концептуальні підходи, так і національні особливості правового регулювання. Зокрема, у законодавстві Словацької та Чеської Республік закріплено транскордонне спостереження як вид міжнародної правової допомоги, тоді як нормативні моделі Чеської Республіки та Угорщини передбачають також додаткову регламентацію таємного розслідування. Зазначені види міжнародної правової допомоги на досудовій стадії поєднують оперативність отримання доказової інформації із належним рівнем процесуальних гарантій передусім через механізми судового або прокурорського контролю з боку приймаючої держави. Автором акцентовано на прогресивному досвіді Польщі, Чехії та Угорщини у правовому регулюванні спільних слідчих груп як найбільш сучасного прогресивного інструмента боротьби зі злочинністю.
У статті доведено, що концептуальний підхід Чеської Республіки до міжнародної правової допомоги на досудовій стадії вирізняється найвищим рівнем системності, гнучкості та процесуальної деталізації серед досліджених держав. Особливої уваги заслуговує законодавче закріплення транскордонного спостереження як самостійного виду міжнародної правової допомоги, яке забезпечує чітку визначеність повноважень іноземних органів та процесуальні гарантії прав осіб, стосовно яких здійснюється спостереження. Зазначена нормативна модель може слугувати прикладом для українського законодавця при подальшому вдосконаленні національного законодавства у сфері міжнародної правової допомоги з урахуванням особливостей правової системи держави та її міжнародних і договірних зобов’язань.