Сутність та правова природа співробітництва прокуратури з Міжнародним кримінальним судом
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.70.4.74-4.83Ключові слова:
Міжнародний кримінальний суд, Римський статут, співробітництво, прокуратура, комплементарність, міжнародна кримінальна юстиція, воєнні злочини, кримінально-процесуальна політика, кримінально-правова політикаАнотація
У статті здійснено аналіз сутності та правової природи співробітництва прокуратури з Міжнародним кримінальним судом (МКС). Досліджено нормативну основу співробітництва – частину 9 Римського статуту (статті 86-102), заяви України за статтею 12(3) (2014, 2015 рр.), Закон про ратифікацію Римського статуту від 21 серпня 2024 р. № 3909-IX та імплементаційний Закон від 09.10.2024 № 4012-IX. Проаналізовано правову природу співробітництва з МКС як особливої форми міжнародної правової взаємодії (sui generis), що відрізняється від традиційної міжнародної правової допомоги у кримінальних справах. Розкрито принцип комплементарності як визначальну засаду взаємодії національної прокуратури з МКС. Досліджено еволюцію правового режиму співробітництва України з МКС – від заяв про визнання юрисдикції ad hoc до повноправного членства після ратифікації Римського статуту. Проаналізовано роль Офісу Генерального прокурора як центрального органу співробітництва з МКС, зокрема участь у Спільній слідчій групі (JIT). Досліджено баланс між обов’язком повного співробітництва та захистом національних інтересів (статті 93(4), 94, 98, 124 Римського статуту). Обґрунтовано вплив ратифікації на кримінально-правову та кримінально-процесуальну політику України, зокрема імплементацію складів міжнародних злочинів у КК (стаття 442-1 «Злочини проти людяності», перейменування статей 437 і 438).
