Корекція психічних розладів пов’язаних із травмами та стресом: Кефір як психобіотичний агент

Анотація

Дієтична корекція психічних розладів є широко розвиненим та перспективним напрямом сучасної нейропсихіатрії. Кефір — ферментований молочний продукт, дослідження якого привертає значну наукову увагу, завдяки своїй потенційній здатності модулювати психічні розлади, асоційовані з травмою та хронічним стресом, зокрема посттравматичний стресовий розлад і генералізований тривожний розлад. Метою цієї роботи є аналіз нейробіологічних і молекулярних механізмів, за допомогою яких, кишкова мікробіота у взаємодії з метаболітами ферментованих продуктів, таких як кефір, впливає на емоційні та когнітивні параметри. Проведений аналіз свідчить, що індукована стресом дисрегуляція гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі призводить до порушення цілісності кишкового бар’єра, що, своєю чергою, сприяє розвитку системного запалення та нейрозапальних процесів. Кефір може протидіяти цим змінам шляхом зміцнення міжклітинних щільних контактів епітелію кишківника, зменшуючи транслокацію прозапальних ліпополісахаридів із кишкового просвіту в системний кровотік. Зазначений ефект реалізується, зокрема, через стимуляцію продукції коротколанцюгових жирних кислот, таких як ацетат, пропіонат і бутират. У статті також продемонстровано зв’язок між споживанням кефіру та підвищенням експресії мозкового нейротрофічного фактора, що опосередковується епігенетичною модуляцією, залежною від коротколанцюгових жирних кислот, зокрема інгібуванням гістондеацетилази, а також продукцією інгібуючого нейромедіатора γ-аміномасляної кислоти. На основі наявних експериментальних і клінічних даних запропоновано практичні рекомендації для клінічного застосування: мінімальна тривалість втручання з використанням кефіру становить вісім тижнів і є необхідною для досягнення стійких терапевтичних ефектів. Завдяки своїм психобіотичним властивостям, які реалізуються через протизапальні, антиоксидантні та нейротрофічні механізми, кефір може розглядатися як перспективна, безпечна, доступна та економічно ефективна ад'ювантна терапія на додаток до стандартних психофармакологічних підходів. Водночас доцільність його широкого клінічного впровадження потребує підтвердження в межах великомасштабних рандомізованих контрольованих досліджень.